По небу ластівка летіла,
Розгорнувши до вітру крила.
Парила зверху над землею,
Шукала здобичі своєї.
Бо діток треба годувати,
Що оселились біля хати.
Інстинкт підказував її,
Що харч таївся у кущі.
Кружляла довго, аж втомилась.
Натруджені здіймала крила,
І розправляла в кожну мить…
За пташенят душа болить.
Вона сердешна і не втямить,-
Пара очей за нею стежать,
Із тіх кущів, що обіцяють,
Що начебто харчі ся мають.
Великий та нахабний чорний кіт,
Голодувати він напевне не привик.
Від,ївши морду, наче м,яч,
Його інстинкти пруть -хоть плач.
Напружив спину для стрибка,
Зашевелилив окорока,
І пружньо лапами штовхнув….
Неначе блискавку шпурнув.
Він пазурами крепко в неї вп,явся,
Що крила полетіли навкруги.
І як би бовдур не старався
Удержати не зміг її.
Вона сердешна трішки забарилась
Тому, й життям без малого не поплатилась.
Для нього гра - для неї ціль.
Мораль - не завдавайте дарма біль!
Катерина Пушкарьова,
ХЕРСОН Україна
Член евангельской церкви Христиан г.Херсона с 2001 года.
Прочитано 2903 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Каков твой Бог? - Тамара Федотова Недавно мне рассказали историю, о том, как атеист,
насмехаясь над маленькой девочкой, верующей в Бога,
спросил : "Ну, и какой твой Бог?"
Она ответила: "Мой Бог такой большой,
больше всей Вселенной, и такой маленький,
что помещается в моем сердце!"
